Про компанію

Майже в кожній галузі є хтось (компанія або людина), хто був першим, на чолі індустрії та став її символом. У галузі інформації про компанії (бізнес-інформації, користуючись західної термінологією) таких було навіть троє — Теппен, Дан, Бредстріт.

Усе відбувалось наступним чином. Більш ніж 175 років тому американському торговцю мануфактурою Льюїсу Теппену прийшло в голову організувати компанію Mercantile Agency, фактично прототип сучасних кредитних бюро і навіть — в чомусь — фінансової розвідки.

Завданням агентства став збір і аналіз інформації про кредитоспроможність підприємців. У той час США переживали справжній економічний бум, багато компаній отримали можливість виходу на національний ринок. Однак комунікації були розвинені недостатньо, кредиторам часто доводилося самим вирушати в тривалі поїздки, щоб на власні очі переконатися в існуванні тієї чи іншої компанії або ж майна, що пропонується під заставу.

Теппен створив кореспондентську мережу, яка збирала цю інформацію на місці. Це позбавило співробітників фірми Теппена від затяжних відряджень.

Агентами були повірені, касири банків, продавці, адвокати — будь-хто, у кого могли бути неупереджені дружні відносини з місцевими торговцями, юристами і власниками компаній, міг стати кореспондентом фірми. Централізовано всі звіти збиралися в Нью-Йоркському відділенні компанії, де замовники могли, як в бібліотеці, за певну плату ознайомитися з готовими звітами або замовити нові.

За типом агентства Теппена в промисловій Америці виникло кілька «комерційних розвідок», але всі вони незабаром розорилися.

Від Mercantile до Dun

Тим часом агентство Теппена процвітало і розширювалося. У 1843 і 1845 роках воно відкрило філії в Бостоні та Філадельфії. У 1849 році Теппен передав керівництво компанією одному зі своїх підлеглих, Бенджаміну Дугласу, молодому нью-йоркському бізнесменові. Дуглас керував компанією разом з братом Теппена Артуром до 1859 року. За цей час була розширена мережа офісів, у доставці звітів стали використовувати нові засоби комунікації, які тоді почали розвиватися в США.

У 1859 році на чолі Mercantile Agency встав шурин Дугласа Роберт Грехем Дан, який перейменував компанію в R.G. Dun & Company. У тому ж році компанія видала свій перший довідник про кредитоспроможність компаній — The Dun Book.

Після закінчення Громадянської війни в США економіка країни бурхливо розвивалася, що вельми сприяло розширенню бізнесу R.G. Dun & Company. Фірма відкривала нові офіси, поширюючись по всій країні. У 1891 році Dun мав 126 філій в США.

Свій перший закордонний офіс фірма відкрила в Лондоні в 1857, а до кінця століття додала до нього ще 5 іноземних філій: в Глазго, Парижі, Мельбурні, Мехіко, і Гамбурзі. До 30-х років 20 століття R.G. Dun відкрив понад 40 іноземних підрозділів в Європі, Південній Африці та Латинській Америці.

Друга частина майбутнього гіганта

І тут треба повернутися на 80 років назад, у 1849 рік. У той рік, коли Льюїс Теппен передав керівництво своєї компанії молодому підлеглому Бенджаміну Дугласу, в місті Цинциннаті, штат Огайо інший американець — Джон Бредстріт — створив своє кредитне агентство, яке незабаром стало серйозним конкурентом Mercantile Agency.

Бредстріт був адвокатом і торговцем, серед його предків були губернатор штату Массачусетс і відома в ті роки американська поетеса Енн Бредстріт. Джон Бредстріт вів справи про ліквідацію компаній, і тому в його руках опинився великий обсяг кредитної інформації. Він вирішив почати бізнес, аналогічний компанії Теппена. У 1855 він переїхав до Нью-Йорку і кинув виклик Mercantile Agency. А через 2 роки його фірма почала видавати піврічний довідник з кредитною інформацією, який виявився більшим, ніж The Dun Book.

Дві компанії відчайдушно конкурували протягом майже 80 років, поки в 1933 році, в розпал Великої депресії, не об’єдналися, утворивши найбільше кредитне агентство США — Dun & Bradstreet.

З кореспондентів Dun & Bradstreet в президенти

За час свого існування Dun & Bradstreet стала стартовим майданчиком для багатьох знаменитих людей Америки. Наприклад, четверо майбутніх американських президентів — Лінкольн, Грант, Маккінлі і Клівленд — свого часу працювали кореспондентами Dun & Bradstreet. Немає сумнівів, що накопичена ними інформація та зв’язки вельми знадобилися і для політичної діяльності. Вдячні нащадки оцінили їхній внесок в історію США, увічнивши їх на американських купюрах: Лінкольна на 5-доларовій банкноті, Гранта — на $50, Клівленда — на $500, Маккінлі — на 1000-доларовій купюрі.
Підрозділами Dun & Bradstreet були і багато відомих компаній в суміжних галузях, таких як рейтингове агентство Moody`s, маркетингова компанія A.C. Nielsen, маркетингове агентство на ринку високих технологій Gartner Group. Вони в складі Dun & Bradstreet стали світовими лідерами в своїх секторах ринку і залишаються ними зараз, працюючи як самостійні акціонерні товариства.

Лідер сьогодні

Dun & Bradstreet має сьогодні офіси в 90 країнах, мережа кореспондентів більш ніж в 200 країнах. База даних Dun & Bradstreet не має аналогів за обсягом (понад 300 млн компаній), заснована на унікальній технології стандартизації та перевірки даних, а також на власній глобальній системі ідентифікації бізнесів (DUNS-номер).

DUNS-номер — це ідентифікаційний код компанії, який залишається незмінним до моменту ліквідації юридичної особи. Вперше DUNS з’явився в 1963 році й сьогодні - єдиний загальновизнаний ідентифікатор компаній в світі.

У США привласнення DUNS номера є обов’язковою умовою при реєстрації юридичної особи. Компанія в будь-якій країні світу, не маючи цього номера, не зможе приступити до переговорів з більшістю міжнародних організацій.

За свідченням представників багатьох західних компаній, дзвінок в їхній офіс людини, яка представилася кореспондентом DUN & BRADSTREET, змушує їх внутрішньо підтягнутися і перейнятися серйозністю моменту.